Невербальні засоби комунікативного акту відмови у драматичному тексті українських письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Abstract

У статті розглянуто відмову як комунікативний акт, що функціонує за умов безпосеред- нього мовленнєвого спілкування і є реакцією на репліки директивного чи комісивного типу. Мовленнєва ситуація незгоди є одним із чинників, який моделює комунікативний акт відмови. Прагматичний підхід до вивчення висловлень відмови передбачає аналіз невербальних засобів відмови у художньому тексті, з поміж-яких виокремлюємо драматичний текст – багато- планове та багатоаспектне явище, що передбачає взаємодію автора та читача / глядача, автора та персонажа, персонажа та читача / глядача, а також самих персонажів. У дра- матичному тексті розмежовуємо авторське мовлення у формі ремарок і мовлення героїв у вигляді реплік. Це дозволяє розглядати мовлення персонажів як вербальну комунікацію, авторське мовлення – як невербальну комунікацію. Вербальна комунікація імітує спонтанне розмовне мовлення, тобто діалог, який реалізується через речення. Мовлення автора (невер- бальна комунікація) ущільнює інформативність тексту. Структурною одиницею невербаль- ної комунікації драматичного тексту вважаємо ремарку, що допомагає візуалізувати прочи- тане – описує місце й час дії, визначає мізансцену, додає штрихи до образу героя, розкриває суть авторського бачення тієї або іншої сцени. Структурні одиниці вербальної комунікації драматичного тексту мають комплексний ієрархічний характер: первинна одиниця – репліка або монолог, вторинні – діалог, полілог. Репліка і ремарки взаємопов’язані: репліка без ремарки неоднозначна, іноді просто нелогічна, а ремарка без репліки не має смислу. Відповідно, вер- бальні та невербальні засоби відмови у драматичному тексті доповнюють один одного, вза- ємодіють як складники єдиного комунікативного процесу. Аналіз невербальних компонентів зі значенням відмови та засобів їх омовлення у драма- тичному тексті здійснено на матеріалі творів українських письменників – Івана Карпенка- Карого, М. Старицького, М. Кропивницького, творчий доробок котрих найяскравіше репре- зентує усно-розмовне мовлення українців другої половини ХІХ – початку ХХ ст. The article dwells on the refusal as a communicative act which functions in the conditions of direct verbal communication and is a reaction to the directive or communicative type of remarks. The verbal situation of disagreement is one of the factors that create the communicative act of refusal. The pragmatic approach to the study of the refusal utterances involves the analysis of non-verbal means of refusal in the artistic text among which we can identify the dramatic text – a multifaceted and multidimensional phenomenon which involves interaction between the author and reader/viewer, author and character, character and reader/viewer, as well as the characters themselves. We separate the author’s speech in the form of remarks and the speech of the characters as replicas in a dramatic text. It allows us to consider the characters’ language as a verbal communication, and the author’s language as a non-verbal communication. Verbal communication involves spontaneous oral communication, i.e. dialogue, which is realized through the sentence. The author’s speech (nonverbal communication) intensifies the informativeness of the text. The structural unit of nonverbal communication of the dramatic text is the remark that helps to visualize what has been read – describes the place and time of the action, identifies the scene, adds features to the image of the hero, reveals the essence of the author’s perception of this or that scene. The structural units of verbal communication of the dramatic text have a complex hierarchical nature: the primary unit is a replica or monologue, the secondary units are dialogue, and polylogue. Replica and remarks are interconnected: a replica is ambiguous without a remark, sometimes is simply illogical and a remark is meaningless without a replica. Accordingly, verbal and nonverbal means of refusal in the dramatic text complement each other, interact as components of a single communicative process. The analysis of nonverbal components with the meaning of refusal and their means of expression in the dramatic text is made on the material of the works of Ukrainian writers – Ivan Karpenko-Karyy, M. Starytsky, M. Kropyvnytsky. Their works represent the oral and conversational speech of Ukrainians in the second half of the XIX century – the beginning of the XX century preferably.