Напрями удосконалення бюджетного фінансування профтехосвіти

Abstract

Актуальність. Постановка проблеми. Одним з найважливіших питань майбутнього України є фінансування освіти. Авторами з’ясовано, що фінансуванню саме профтехосвіти в Україні не приділяється належної уваги і воно є недостатнім. Незацікавленість місцевих органів влади в фінансуванні профтехосвіти пояснюється як неврегульо ваними майновими питаннями, так і браком коштів у місцевих бюджетах, що викликає суспільну суперечку як в публічному просторі, так і між органами державного управління різних рівнів. Зазначено, що потрібно більш активно популяризувати профтехосвіту серед населення різного віку, оскільки потреба у фахівцях робочих спеціальностей на ринку праці є великою. А кадрів не вистачає при одночасному надлишку робочої сили з дипломами ВНЗ. Метою статті є дослідження структури фінансування закладів профтехосвіти України та висунення рекомендації щодо її оптимізації (особливо в частині використання бюджетних коштів). Методологія дослідження. У процесі написання статті використано низку загальнонаукових теоретичних методів: спостереження та опис – для узагальнення наявної інформації щодо структури фінансування профтехосвіти; узагальнення та класифікація – для здійснення теоретичних узагальнень та висновків про особливості структури бюджетного фінансування профтехосвіти; аналіз та синтез – для з’ясування основних категорій дослідження; табличний метод – для наочного представлення цифрових показників, що ілюструють висновки даного дослідження. Результати. У статті описано поточний стан, виділено основні проблеми бюджетного та позабюджетного фінансування освіти в Україні, зроблено акцент на специфіці фінансування рівня професійної (професійно-технічної) освіти. Акцентовано увагу на проблемі непопулярності сегменту профтехосвіти при одночасній суттєвій потребі у фахівцях робочих спеціальностей, особливо в період відновлення України після війни. Досліджено законодавчу базу фінансування освіти в Україні. Внаслідок цього виокремлено позабюджетні джерела фінансування профтехосвіти, які можуть бути суттєвою підтримкою для закладів П(ПТ)О в період реформування. Очевидно, що лише державне фінансування закладів ППТО не є достатнім, тож треба розширювати практику залучення ресурсів донорських організацій, що починаючи з 2016 року досить успішно робиться. Як приклад, наведено проєкти EU4Skills та Skills4Recovery, які фіксуються урядом Німеччини й орієнтовані на підтримку реформи професійнотехнічної освіти в Україні та її популяризацію в післявоєнний період. Запропоновано альтернативні методи фінансування освіти загалом та сфери профтехосвіти зокрема. Практичне значення. Наведені в статті рекомендації можуть бути використані при оптимізації бюджетного фінансування профтехосвіти в Україні. Перспективи подальших досліджень. Пошук альтернативних, більш сучасних і диверсифікованих моделей фінансування освіти всіх рівнів. The article describes the problems of budget financing of institutions of vocational education and training. The authors researched the actual budget expenditures in Ukraine by educational levels in the period since 2019 to 2023 and drew conclusions about the effectiveness and prospects of such funding. In particular, it was found that the main part of education expenses is being financed from local level budgets, which receive an educational subvention from the State budget. The authors have found out that the funding of vocational education in Ukraine is not given due attention and is insufficient. The lack of interest of local authorities in financing vocational education and training is explained both by unresolved property issues and by the lack of funds in local budgets, which causes public controversy both in the public area and between state administration bodies of different levels. However, the authors note that the government has launched several positive initiatives aimed at improving the situation. In particular, we are talking about the initiative to create training and practice centers (TPCs) at institutions of vocational education and training with funds earmarked as part of the educational subvention from the State budget. In addition, attention is focused on problem of unpopularity of the segment of vocational education, while at the same time there is a significant need for specialists in work specialties, especially in the period of recovery after the war. Also, the legislative framework for financing education in Ukraine as a whole and of vocational technical institutions in particular was investigated. As a result, nonbudgetary sources of vocational technical education funding have been singled out. It is obvious that only state financing of vocational training institutions is not sufficient, so it is necessary to expand the practice of attracting donor organizations' resources. As a successful example, the EU4Skills and Skills4Recovery projects are given, which are fixed by the German government and are aimed at supporting the reform of vocational education in Ukraine.