Typological Affinity of Ideological and Aesthetic Principles and Fictional Programs of English Angry Young Men Writers: Review from The 21st Century

Abstract

Angry Young Men writers’ fiction analysis exposes certain affinity in their ideological and aesthetic views as well as artistic programs in the mid-XX th century English literature. Angry Young Men are unanimous in their synchronized discontent with the post-war reality; society stratification protest; approval of countercultural behavior; introduction of an anti-hero as their fiction protagonist. AYM genre and poetic peculiarities, the nature of their stylistic innovations, methods of figurative system construction provide grounds for writers’ unification. Investigation shows that the use of a historical and literary concept Angry Young Men attributed to the first novel and a play of J. Osborne, K. Amis, J. Wain and J. Braine by literary critics can be considered quite logical and justifiable, even if the writers themselves denied such generalizations. Аналіз художньої літератури «сердитих молодих людей» виявляє певну спорідненість їх ідейно-естетичних позицій, а також художньої програми в англійській літературі середини ХХ століття. «Сердиті молоді» письменники одностайні у своєму синхронному невдоволенні післявоєнними реаліями; протестують проти стратифікації суспільства; схвалюють антикультурну поведінку; запроваджують антигероя в англійську повоєнну літературу. Жанрові та поетичні особливості «сердитих», характер їх стилістичних новацій, методи побудови образної системи дають підстави для згуртування цих письменників в єдине угруповання. Дослідження показує, що використання історико –літературної назви Angry Young Men, приписуваної першим романам та п’єсі Дж. Осборна, К. Еміса, Дж. Вейна та Дж. Брейна літературознавцями можна вважати цілком логічними та виправданими, навіть якщо самі письменники заперечував такі узагальнення.