Товариство Червоного Хреста та Англо-Бурська війна (1899-1902 рр.)

Abstract

Стаття присвячена висвітленнню головних напрямів допомоги товариства Червоного Хреста бурським республікам під час англо-бурської війни у 1899-1902 рр. Автор зазначає, що ця підтримка полягала не тільки у наданні безпосередньої матеріальної та фінансової допомоги, але й у відрядженні спеціальних медико-хірургічних загонів. Значна увага приділяється діяльності санітарного загону Червоного Хреста на чолі з головноуповноваженим М.І. Кусковим. Проаналізовано головні труднощі, з якими довелося зіткнутися персоналу цього формування, при виконанні своїх обов’язків на такому незвичному театрі бойових дій. Здійснено оцінку підсумків діяльностізагону. Таким чином, окрім допомоги власній армії та мирному населенню, Товариство надавало підтримку червонохресним закладам інших країн, навіть якщо сама Російська імперія не брала участі у війні. Наявність в розпорядженні Товариства підготовленого лікарського та сестринського персоналу, готового відправитися до «гарячих точок» та сприятлива позиція щодо цих прагнень з боку держави, зробили можливим успішну роботу червонохресних закладів за тисячі кілометрів від батьківщини.The article covers the main areas of assistance of the Red Cross to the Boer republics during the Boer War in 1899-1902. The author notes that this support consisted not only in providing direct material and financial support, but also in sending special medical and surgical units. Considerable attention is paid to the activities of the sanitary detachment of the Red Cross, headed by the Chief Commissioner M.I. Kuskov. The main difficulties that the personnel of this formation had to face in performing their duties in such an unusual theater of operations have been analyzed. The results of the detachment's activity were evaluated. Thus, in addition to helping its own army and civilians, the Society provided support to the Red Cross structures of other countries, even if the RussianEmpire itself did not participate in the war. The availability of trained medical and nursing staff at the disposal of the Society, ready to go to the "hot spots" and the support of these aspirations by the state, made possible the successful operation of the Red Cross institutions thousands of kilometers from their homeland.