Кейс-менеджмент: європейський та світовий досвід та застосування в Україні

Abstract

У тезах розглянуто концепцію кейс-менеджменту як підходу до управління та вирішення проблем, зосередженого на конкретних випадках, що вимагають людського судження та не піддаються автоматизації. Досліджено теоретичні засади кейс-менеджменту як інструменту підтримки гнучкості управління в непередбачуваних ситуаціях та неструктурованих процесах. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку систем кейс-менеджменту, зокрема їх трансформацію у соціальний простір через інтеграцію з функціями групової роботи та соціальних мереж. На основі вивчення міжнародного досвіду (Угорщина, США, Австралія) висвітлено практичне застосування кейс-менеджменту в соціальній роботі, сприянні працевлаштуванню людей з обмеженими можливостями та інших сферах. Окреслено стан впровадження кейс-менеджменту в Україні, де він переважно використовується для роботи з внутрішньо переміщеними особами та реінтеграції ветеранів російсько-української війни. Обґрунтовано необхідність вдосконалення існуючих підходів та розширення сфер застосування кейс-менеджменту в Україні з одночасною професіоналізацією цього процесу в умовах зростаючої автоматизації управлінських рішень.

The article examines the concept of case management as an approach to management and problem-solving that focuses on specific cases requiring human judgment and resistant to automation. The theoretical foundations of case management as a tool for supporting management flexibility in unpredictable situations and unstructured processes are explored. The paper analyzes current trends in the development of case management systems, particularly their transformation into social spaces through integration with group work functions and social networks. Based on the study of international experience (Hungary, USA, Australia), the practical application of case management in social work, employment assistance for people with disabilities, and other fields is highlighted. The state of case management implementation in Ukraine is outlined, where it is predominantly used for working with internally displaced persons and the reintegration of veterans of the Russian-Ukrainian war. The necessity of improving existing approaches and expanding the areas of case management application in Ukraine is substantiated, along with the simultaneous professionalization of this process in the context of increasing automation of management decisions.