Транснаціоналізація і конкурентоспроможний розвиток економіки України

Abstract

На початку ХХІ століття конкурентоспроможність стає не тільки системним індикатором, а й імперативом результативності економічного благополуччя країн, що визначає траєкторію їхньої інтеграції у глобальний економічний простір. Під впливом трансформаційних процесів коригуються підходи до стратифікації суб’єктів глобальної економіки, серед яких ключову роль відіграють транснаціональні корпоративні структури. Сучасні ТНК, концентруючи науково-технологічні, виробничі, фінансові ресурси, демонструють гнучке пристосування до ринку, сприяють зростанню продуктивності праці, становленню ефективного корпоративного менеджменту, збільшенню національного доходу країн і сукупного суспільного продукту. Водночас, їх розвиток призводить до посилення протиріч між інтересами ТНК і приймаючих країн, провокує економічні, соціальні і екологічні конфлікти. Секторальна олігополія і монополія ТНК унаслідок масштабних злиттів і поглинань суб’єктів господарювання дискредитує конкурентні ринкові механізми, посилює нееквівалентність міжнародного обміну та міжкраїнову нерівномірність і диспропорційність розвитку. Це в повній мірі стосується і України, транснаціоналізація економіки якої проходить вкрай суперечливо.