http://rps.chtei-knteu.cv.ua:8585/jspui/handle/123456789/3347 2026-05-13T10:12:24Z 2026-05-13T10:12:24Z Хитрова, Ольга Аліківна / Khytrova, Olha http://rps.chtei-knteu.cv.ua:8585/jspui/handle/123456789/4109 2026-03-13T10:24:58Z 2022-01-01T00:00:00Z

Title: ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИЙ БІЗНЕС У ВОЄННИЙ ЧАС: ВИКЛИКИ ТА НАПРЯМИ ВІДНОВЛЕННЯ Authors: Хитрова, Ольга Аліківна / Khytrova, Olha Abstract: Актуальність. Постановка проблеми. Готельно-ресторанний бізнес під час кризи стикається із низкою викликів, що зумовлені зниженням туристичної активності як національного, так і міжнародного рівня. Тому важливим стає пошук напрямів відновлення діяльності готелів і ресторанів, завдяки якісному стратегічному плануванню, менеджменту та аналізу, що обумовлює актуальність дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні основних викликів, що стоять перед підприємцями готельно-ресторанного бізнесу, та напрями відновлення їх діяльності у воєнний час. Методологія. У процесі виконання дослідження використано загальнонаукові теоретичні методи: аналізу – для з’ясування динаміки фінансових результатів (сальдо) до оподаткування діяльності великих та середніх підприємств сектору «тимчасове розміщування й організація харчування; абстрактно-логічний метод – для здійснення теоретичних узагальнень та висновків про виклики, що стоять перед підприємствами готельно-ресторанного бізнесу; узагальнення – для виявлення напрямків відновлення діяльності готелів та ресторанів у післявоєнний період. Результати. У статті здійснено аналіз фінансових результатів діяльності великих та середніх підприємств сектору «тимчасове розміщування й організація харчування» та встановлено, що у 2017-2018 роках відбулося відновлення господарської діяльності великих та середніх підприємств готельно-ресторанного сектору, прибутки зросли. Проте позитивна динаміка продовжувалась лише до вересня 2021 року, надалі ситуація погіршилась у зв’язку із тривалим впливом COVID-19 та російсько-українською війною. Також у процесі дослідження було виявлено проблеми та виклики готельного і ресторанного бізнесу, серед них: відсутність робочої сили через міграцію і наближеність до місць бойових дій; несприятливі умови праці відповідно до законодавства про працю, які ускладнюють роботу персоналу; залежність від імпортної продукції, порушення логістики постачання сировини; відчуження власності для потреб армії; відсутність електроносіїв та значна залежність від електроенергії; блекаут; використання готелів на безоплатній основі як житла для внутрішньо переміщених осіб; неплатоспроможність відвідувачів, волонтерська діяльність. На основі проведеного дослідження було визначено напрями відновлення діяльності готелів та ресторанів шляхом: оптимізації витрат підприємств готельноресторанного бізнесу, переорієнтації діяльності підприємств до потреб існуючого ринку, реалізації програм публічних закупівель, розширення доступу до фінансування, забезпечення страхування, запровадження податкової реформи та інші. Практичне значення. Запропоновані напрями відновлення діяльності готелів та ресторанів можуть бути використані органами державної влади та підприємствами для формування стратегії виходу з кризи у післявоєнний період. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні механізму забезпечення та підтримки малозабезпечених верств населення, які втратили домівку та можливість самозабезпечення й використовують послуги закладів тимчасового розміщення та харчування на соціальних засадах. Analysis of the financial results of large and medium-sized enterprises in the "temporary accommodation and catering" sector was analyzed in the article. And it was established that in 2017-2018 there was a recovery in the economic activity of large and medium-sized enterprises in the hotel and restaurant sector, profits increased by almost 30% in 2018 as well amounted to UAH 0.7 billion. However, this positive trend continued until September 2021, and then the trend improved by 11% in 2020 and by 55.79% in 2021, which amounted to UAH 4.5 billion. The problems and challenges of the hotel and restaurant business were identified in the article. They include: migration of a significant number of employees, lack of labor force; inconvenient working conditions in accordance with the labor legislation, complicating the work of the staff; dependence on imported products, violation of raw material supply logistics; lack of labor force due to migration, proximity to hotspots; alienation of property for the needs of the army; lack of electron carriers and significant dependence on electricity; blackout; use of hotels on a free basis as accommodation for internally displaced persons; insolvency of visitors, volunteering. On the basis of the conducted research, directions for the restoration of hotel and restaurant activity were determined by: optimizing the costs of hotel and restaurant business enterprises, reorienting the activities of enterprises to the needs of the existing market, implementing public procurement programs, expanding access to financing, providing insurance, introducing tax reform that could reduce burden on temporary accommodation companies and catering establishments, introduction of reforms regarding property rights, judicial system and corruption. It is necessary to create and to implement programs for the restoration of infrastructure and to modernize labor legislation. Besides it, important issues also include European integration fulfillment, sectoral analysis of support for hotels and restaurants as priority branches of service provision, use of foreign experience.

2022-01-01T00:00:00Z Мошковська, Олена Анатоліївна http://rps.chtei-knteu.cv.ua:8585/jspui/handle/123456789/4108 2026-03-13T09:56:29Z 2022-01-01T00:00:00Z

Title: Особливості застосування положень dac 6 для контрольованих операцій Authors: Мошковська, Олена Анатоліївна Abstract: Актуальність. Постановка проблеми. Протягом останньої половини сторіччя у Європейському Союзі проводиться політика для посилення адміністративного співробітництва між його членами. Окремим напрямом, на якому особливо активно впроваджуються заходи, стає протидія уникненню ухилення від оподаткування за рахунок проведення транскордонних операцій та укладення міжнародних угод. Це пояснюється тим, що з кожним роком зростають обсяги міжнародної торгівлі, інтенсифікується обмін товарами та послугами, які є дефіцитними у певних регіонах, зростає необхідність обміну результатами інтелектуальної та інноваційної діяльності тощо. Все це є середовищем для недобросовісних компаній, які під виглядом звичайних операцій намагаються уникнути оподаткування. Для вирішення вищезазначеної проблеми Радою Європейського Союзу було прийнято низку нормативних актів. Одним із останніх є Директива 018/822, більш відома як DAC 6. Попри те, що на практиці норми Директиви почали діяти не так давно, за короткий проміжок часу вже можна оцінити її позитивні та негативні положення. Отримані результати свідчать, в якому напрямі DAC 6 дозволила досягти успіху і які її норми потребують додаткового коригування. Мета дослідження полягає у детальному вивченні положень DAC 6 та встановлення напрямів її застосування для контрольованих операцій крізь призму вивчення показників її практичної результативності, а також виокремлення положень, які за короткий час від прийняття Директиви зазнали змін. Методологія дослідження. У процесі написання наукової статті використано методи аналізу та синтезу для визначення ознак транскордонних операцій, які підпадають під обов’язкове декларування згідно з DAC 6, теоретичного пізнання для встановлення умов щодо віднесення суб’єкта господарювання до категорії посередників, систематизації для формування розподілу країн за обсягами штрафних санкцій за порушення законодавства про обов’язкове декларування операцій та угод, методи аналізу та узагальнення для формування висновків про результати впровадження положень DAC 6 на практиці, а також визначення напрямів, які потребують подальшого доопрацювання. Результати. У межах даного дослідження було визначено хронологію прийняття Директиви DAC 6 та ключових змін, які нею було внесено. Визначено сутність контрольованих операцій та проаналізовано критерії віднесення операцій до цієї категорії. Досліджено порядок розкриття інформації про операції, які підпадають під обов’язкове декларування. Систематизовано ознаки, за якими відбувається визначення приналежності операції до категорії тих, які підлягають декларуванню. Наведено рівні штрафних санкцій, які діють у країнах-членах ЄС за неподання звітності про операцію чи угоду. Визначено напрями застосування положень DAC 6 для контрольованих операцій, а також проаналізовано дані Звіту про Оцінку останніх заходів щодо боротьби з ухиленням від сплати податків за 2021 р. Виокремлено дискусійні та негативні сторони Директиви DAC 6 та визначено подальші перспективи підвищення її результативності. Практичне значення. Досліджено механізми контролю за ризикованими операціями, які діють на території Європейського Союзу, що можуть слугувати орієнтиром для вітчизняних компаній, які провадять бізнес на території Європи на предмет оцінки відповідності всіх здійснених ними операцій, починаючи з червня 2018 р., ознакам операцій та угод, які підпадають під обов’язкове декларування. Окрім того, розглянута процедура декларування операцій з ознаками агресивного податкового планування, що в майбутньому може бути використана вітчизняними податковими органами для зменшення рівня ухилення від оподаткування компаній, які використовують у своїй діяльності транскордонні операції. During the last half century, the European Union has pursued a policy to strengthen administrative cooperation between its members. A separate direction, in which measures are being implemented particularly actively, is countering the avoidance of tax evasion at the expense of conducting cross-border operations and concluding international agreements. This is explained by the fact that the volume of international trade grows every year, the exchange of goods and services that are scarce in certain regions intensifies, the need to exchange the results of intellectual and innovative activities, etc. All this is an environment for unscrupulous companies that try to avoid taxation under the guise of normal operations. To resolve the situation, the Council of the European Union adopted a number of normative acts. One of the latest is Directive 018/822, better known as DAC6. Despite the fact that in practice the norms of the Directive began to operate not so long ago, in a short period of time it is already possible to assess its positive and negative sides. The obtained results show in which direction DAC6 allowed to achieve success and which of its norms require additional adjustment. Within the framework of this study, we determined the chronology of the adoption of the DAC6 Directive and the key changes it introduced. The procedure for declaring transactions that are subject to mandatory declaration has been studied. We have systematized the signs, according to which it is determined whether the operation belongs to the category of those that are subject to declaration. Penalties that apply in EU member states for failure to report on a transaction or agreement are presented. The data of the Report on the Assessment of the latest measures to combat tax evasion for 2021 have been analyzed, the negative sides of the DAC6 Directive have been highlighted, and further prospects for improving its effectiveness have been identified.

2022-01-01T00:00:00Z Вудвуд, Вікторія Василівна http://rps.chtei-knteu.cv.ua:8585/jspui/handle/123456789/4107 2026-03-13T09:25:06Z 2022-01-01T00:00:00Z

Title: Соціально-економічні аспекти сфери охорони здоров’я у кризових умовах Authors: Вудвуд, Вікторія Василівна Abstract: Актуальність. Постановка проблеми. В умовах реформування сфери охорони здоров’я, яке уряд нашої країни ініціював ще в 2015 році, настання політичної і фінансової криз, воєнної ситуації на Cході України, пандемії COVID-19, а пізніше й повномасштабного вторгнення рф в Україну і, як результат, ситуації невідповідності суспільного розвитку економічним перетворенням виникає необхідність покращення організації фінансування закладів охорони здоров’я України. Адже за таких умов бюджетних коштів не вистачає для покриття всіх витрат медичних закладів, тому виникає необхідність пошуку додаткових джерел фінансування та об’єднання фінансових потоків. Мета статті полягає у дослідженні нових підходів до фінансування системи охорони здоров’я в Україні. Методологія. У процесі виконання дослідження використано загальнонаукові теоретичні методи: системний аналіз – для з’ясування основних категорій дослідження; абстрактно-логічний метод – для здійснення теоретичних узагальнень та висновків про сутність і роль публічних фінансів; графічний метод – для наочного представлення механізму забезпечення фінансової безпеки держави. Результати. У статті розглянуто основні потреби трансформаційних змін у системі державного управління охорони здоров’я, розкрито завдання реформування системи охорони здоров’я та необхідність її фінансового забезпечення. Досліджено зміни у фінансуванні медичних закладів, що базуються на перетворенні їх з бюджетних установ у медичні комунальні некомерційні підприємства. Проаналізовано видатки на охорону здоров’я України і поточні витрати закладів охорони здоров’я. Визначено ключові проблеми охорони здоров’я населення та наведено шляхи їх вирішення. Практичне значення. У статті висвітлюються сучасні підходи щодо фінансового забезпечення медичних комунальних некомерційних підприємств. Фінансове забезпечення охорони здоров'я розглядається як метод фінансового механізму, що визначає принципи, джерела й форми фінансування суб’єктів господарювання, діяльність яких спрямована на охорону, збереження та зміцнення здоров'я. Перспективи подальших досліджень. Потребує подальшого удосконалення урядового курсу та підвищення ефективності проведених реформ у системі охорони здоров’я, механізму фінансування видатків на її утримання та розвиток, посилення заходів фінансового зміцнення функціонування комунальних некомерційних підприємств, переглядання та удосконалення чинної правової бази в галузі охорони здоров’я. In the context of reforming the health care sector, which the Government initiated back in 2015, the onset of political and financial crises, and later the military situation in the east, the COVID-19 pandemic and, as a result, the situation of the mismatch of social development with economic transformation, there is a need to improve the organization financing of healthcare institutions of Ukraine. After all, in these conditions, budget funds are not enough to cover all the costs of medical institutions, so there is a need to find additional sources of financing and to combine financial flows. The purpose of the article is to research new approaches to financing the healthcare system in Ukraine. In the process of carrying out the research, general scientific theoretical methods were used: system analysis - to clarify the main categories of the research; abstract-logical method - to make theoretical generalizations and conclusions about the essence and role of public finances, graphic method - to give a visual presentation of the mechanism for ensuring the financial security of the state. The article examines the main needs for transformational changes in the system of state health care management, reveals the task of reforming the health care system and the need for its financial support. Changes in the financing of medical institutions based on their transformation from budget institutions into medical communal non-profit enterprises were studied. Health care sector expenditures in Ukraine and current costs of health care institutions were analyzed. The key problems of public health protection are identified and ways to solve them are suggested. The article highlights modern approaches to financial support of medical communal non-profit enterprises. Financial provision of health care is considered as a method of a financial mechanism that determines the principles, sources and forms of financing the business entities whose activities are aimed at protecting, preserving and strengthening health. It requires further improvement of the government's course and increasing the effectiveness of reforms in the health care system, the mechanism for financing expenses for its maintenance and development, improving measures to financially strengthen the functioning of communal non-commercial enterprises, revision and improvement of the current legal framework in the field of health care.

2022-01-01T00:00:00Z Вдовічен, Анатолій Анатолійович / Vdovichen, Anatolii Маначинська, Юлія Анатоліївна / Manachynska, Yulia http://rps.chtei-knteu.cv.ua:8585/jspui/handle/123456789/2719 2026-03-02T15:14:04Z 2022-01-01T00:00:00Z

Title: Конвергенція фінансового звітування в Європейському Союзі (ЄС) Authors: Вдовічен, Анатолій Анатолійович / Vdovichen, Anatolii; Маначинська, Юлія Анатоліївна / Manachynska, Yulia Abstract: Актуальність. Постановка проблеми. В умовах євроінтеграційних процесів конвергенція фінансового звітування підприємств країн-членів ЄС виступає одним із пріоритетних стратегічних напрямів, впровадження якої спрямоване на формування єдиного набору стандартів, який би міг використовуватися міжнародною спільнотою. Європейська інтеграція є доволі трудомістким соціально-економічним процесом та передбачає тісне співробітництво європейських держав, при якому інвестиційній активності надається вагоме місце. Однак відмінності національного законодавчого простору щодо підготовки та подання фінансової й консолідованої звітності між країнами-членами ЄС стримують позитивні зрушення в контексті підвищення рівня їх інвестиційної привабливості. Сам процес конвергенції спрямований на усунення відмінностей у відображенні результатів діяльності європейських підприємств у системі фінансової звітності, що спонукатиме підвищення рівня її порівнянності, доступності та зрозумілості для зовнішнього реального та потенційного інвестора. Відповідно усунення відмінностей у стандартах фінансової звітності у країнах-членів ЄС виступає в умовах сьогодення вагомим чинником ефективної співпраці на активному ринку капіталу. Це, в свою чергу, визначає актуальність дослідження. Мета статті – дослідження та обґрунтування особливостей конвергенції фінансового звітування в Європейському Союзі та розкриття змісту і характеристик Директиви 2013/34/ЄС, вимог до переліку статтей горизонтального та вертикального балансу, структури звіту про прибутки та збитки, а також звіту про управління для держав-членів ЄС. Методологія. У процесі виконання дослідження використано загальнонаукові теоретичні методи пізнання: системний аналіз – для з’ясування основних категорій дослідження; абстрактно-логічний метод – для здійснення теоретичних узагальнень та висновків про сучасний рівень конвергенції фінансового звітування в ЄС; табличний метод – для наочного представлення переліку статтей (горизонтального та вертикального) балансу мікропідприємств; а також формування структури звіту про прибутки та збитки. Результати. У статті зроблена спроба теоретичного обґрунтування поняття «конвергенція», в процесі якого конвергенція розгялається як синонім поняття «інтеграція». Розглянуті основні положення розділів та додатків Директиви 2013/34/ЄС, структури горизонтального та вертикального балансів, звіту про прибутки та збитки за функцією і за природою витрат. Подана характеристика варіантів переліку статей горизонтального та вертикального балансу мікропідприємств і здійснено їх порівняльний (співставний) аналіз із вимогами Директиви 2013/34/ЄС. Авторами на прикладі держав-членів ЄС оприлюднено склад річної фінансової звітності та особливості уніфікованих управлінських форм звітів. Доведено, що конвергенція – це відсутність відмінностей у стандартах фінансової звітності між державами-членами ЄС, тому необхідність подальшого зближення стандартів щодо фінансового звітування виступає стратегічним пріоритетом налагодження активної співпраці між європейськими державами на довготривалу перспективу. Практичне значення. Комплексно та всебічно обґрунтовано особливості конвергенції фінансового звітування в Європейському Союзі (ЄС), що дало змогу об’єктивно оцінити зміст та надати характеристику Директиви 2013/34/ЄС, а також прослідувати за структурою звітних форм країн-членів: горизонтального та вертикального балансу, звіту про прибутки та збитки, з акцентом на мікропідприємства. Наведено приклади підходів до оцінки статтей активів і зобов’язань балансу компаній ЄС. Розглянуто склад річної фінансової звітності у державах-членах ЄС. Перспективи подальших розвідок. Здійснення теоретичного та практичного обґрунтування необхідності конвергенції фінансового звітування в Європейському Союзі як головного механізму зближення та зіставності інформації у фінансовій звітності країн-членів ЄС; спрямування зусиль на підвищення іміджу інвестиційної привабливості підприємств крізь призму інтегрованої фінансової та управлінської звітності. Обґрунтування особливостей змісту та структури статтей актуарної управлінської звітності, складеної у контексті Концептуальної основи фінансової звітності, що спрямована на оцінку приросту (скорочення) вартості підприємства в умовах продажу бізнесу як цілісного майнового комплексу. In the conditions of European integration processes, the convergence of enterprises’ financial reporting of EU member states is one of the priority strategic directions, the implementation of which is aimed at forming a single set of standards that could be used by the international community. European integration is a rather time-consuming socioeconomic process and involves close cooperation of European states, in which investment activity is provided with a quite significant place. However, the differences in the national legislation regarding the preparation and submission of financial and consolidated statements between EU member states restrain positive developments in the context of increasing the level of their investment attractiveness. The convergence process itself is aimed at eliminating differences in the display of the European enterprises’ results in the financial reporting system, which will encourage an increase in its comparability, accessibility and comprehensibility for external real and potential investors. Accordingly, the elimination of differences in financial reporting standards in EU member states is a significant factor of effective cooperation in the active capital market in today's conditions. This, in turn, determines the relevance of the research. The purpose of the article is to research and substantiate peculiarities of the financial reporting convergence in the European Union and to disclose the content and characteristics of the Directive 2013/34/EU, requirements for the list of articles of the horizontal and vertical balance sheet, the structure of the profit and loss statement, as well as the management report for EU member states. In the process of carrying out the research, general scientific theoretical methods of cognition were used, namely: the system analysis - to clarify the main categories of the research; the abstract-logical method - to make theoretical generalizations and conclusions about the current level of financial reporting convergence in the EU, the tabular method - for visual presentation of the list of articles (horizontal and vertical) of the micro-enterprises balance sheet; as well as the forming the profit and loss statement structure. The article attempts to theoretically substantiate the concept "convergence", in the process of which convergence is considered as a synonym for the concept "integration". The main provisions of sections and annexes of the Directive 2013/34/EU, the structure of horizontal and vertical balance sheets, the statement of profits and losses by function and by nature of expenses are considered. The characteristics of the options for the list of articles of the micro-enterprises horizontal and vertical balance sheet are presented and their comparative analysis with the requirements of the Directive 2013/34/EU is carried out. The authors revealed the composition of the annual financial statements and specific features of the unified management forms of reports using the example of the EU member states. It has been proven that convergence is the absence of differences in financial reporting standards between EU member states, therefore the need for further convergence of financial reporting standards is a strategic priority for establishing active cooperation between European states in the long term. The peculiarities of financial reporting convergence in the European Union (EU) were comprehensively and thoroughly substantiated, which made it possible to objectively assess the content and characterize the Directive 2013/34/EU, as well as follow the reporting forms structure of the member states: horizontal and vertical balance sheet, report on profit and loss, with an emphasis on micro-enterprises. Examples of approaches to assessment of assets and liabilities on the balance sheet of EU companies are given. The composition of annual financial statements in the EU member states is considered. Prospects for further research lie in the implementation of theoretical and practical substantiation of the need for financial reporting convergence in the European Union, as the main mechanism of convergence and comparability of information in financial reporting of EU member states; directing efforts to increase the image of the investment attractiveness of enterprises through the prism of integrated financial and management reporting; justification of peculiarities of content and structure of the articles of actuarial management reporting compiled in the context of the Conceptual basis of financial reporting, aimed at assessing the increase (reduction) in the enterprise value in the conditions of the business sale as a complete property complex.

2022-01-01T00:00:00Z